Українське мистецтво ХХ століття поставало в умовах, коли його голос і значення були особливо важливими: в умовах бездержавності, під тиском імперій, в дискусіях про національне самовизначення та шляхи формування політичних і культурних інституцій. У різні драматичні періоди минулого століття воно підпадало під переслідування, насильницьке переформатування та навіть знищення. Впродовж всього століття українські митці випробували різні форми спротиву: протест, вислизання, «гра в бісер», критика та дистанціювання. Цей далеко не повний список говорить про здатність мистецтва діяти, пригадувати й свідчити. Сьогодні українське мистецтво розвиває цей досвід ХХ століття в умовах війни, віднаходячи нові засоби й сенси спротиву.
Переглянути відео
